Готуємо грунт на осінь
У свідомості пересічного громадянина початком сільськогосподарського сезону вважається весна. Адже як інакше? Холодною зимою нічого не росте, а промерзла земля твердіша за камінь. Проте це не зовсім так. Запорукою майбутнього врожаю стане ґрунт, правильно підготовлений напередодні, восени. Декілька нехитрих операцій проведених із землею можуть обернутися суттєвим додатком до майбутнього врожаю, а іноді й зовсім гарантією того, що цей врожай вдасться зберегти.
Є цілий перелік рекомендованих заходів, як у галузі обробітку ґрунту, так і в галузі відновлення його родючості. Давайте зупинимо свою увагу на останньому. Вже досить давно відновлення родючості та збільшення врожайності у нашому розумінні міцно пов'язані із внесенням у землю добрив. Найчастіше добрива використовують органічні (гній, стерня, солома) чи хімічні (аміачна селітра). Однак під осінь хімічні добрива намагаються не застосовувати, оскільки велика ймовірність того, що до моменту висіву культури навесні вони будуть передчасно розчинені і вимиті в глибинні шари ґрунту талою водою від снігу, що розтанув на полях.
З органічними добривами, на жаль, також не все просто. Загорнутий у ґрунт гній, стерня або солома далеко не відразу виявляють свою активність. Наприклад гною для нормальної «активації» буде потрібно від року до трьох. За результатами тестів проведених деякими господарствами взагалі виявилося, що поживна ефективність тонни чистої соломи в 3-5 разів вища, ніж у тонни гною. Але це не зупиняє більшість фермерів старих методик, що дотримуються, тому що всі давно знають: зробити для свого врожаю хоч щось краще, ніж взагалі не робити нічого. Залишається лише одне питання: а чи можливо ще підвищити ефективність уже вжитих заходів?
Для початку важливо зрозуміти простий принцип: все, що з землі вилучено, має бути в землю повернено інакше через кілька років навіть найродючіший грунт буде виснажений. Це проста думка, і вона всім так само давно відома. Але що робити, якщо виснаження настає швидше, ніж грунт встигає насититися поживними речовинами, а гумус виснажується швидше, ніж утворюється новий?
Практика вже показала, що спроба тоннами сипати в землю, сам по собі хімічно отриманий азот – лише тимчасовий допоміжний захід, який при щадному застосуванні може лише уповільнити виснаження, а при інтенсивному банально отруїти всю навколишню воду та продукцію вирощену на такій хімії.
З гноєм та іншою органікою інша проблема — гостра нестача часу. Людина не може поголодати кілька років, поки повільно розкладається (через велику кількість побічних або взагалі патогенних мікробів) гній встигне розкластися на придатні для рослин компоненти.
Загалом рішення є. Варто, як і раніше, залишатися на «органічному харчуванні», але щоб внесена органіка (з усіма необхідними компонентами) була розібрана на частини швидко і якісно, потрібно, щоб у грунті була достатня кількість своєї «робочої сили». Тих найкорисніших мікробів, чий прямий обов'язок – розкладання рослинних решток.
У виснаженому ґрунті їх дуже мало. У ґрунті, рясно политою хімією, ще менше. Тому коли під час осінньої підготовки в такий змучений ґрунт закладають рослинні залишки, з'ясовується, що до весни вони лежать все там же, ледь торкнуті мікрофлорою. Зрозуміло, жодної родючості ця стерня, гній чи солома не відновили. Максимум після рясної снігу зими відновилася необхідна кількість вологи. Тобто рослинам є що пити, але так само нічого їсти. А фермеру все одно доведеться витрачати гроші на хімічні добрива чи миритися з поганим урожаєм та фінансовими збитками.
Ось тут на сцену виходять нові біопрепарати, створені за останнім словом науки і за жорсткого контролю безпеки. Ці біопрепарати – пробіотики ґрунту. Прикладом такого засобу можна назвати досить відомий у світі препарат. Внесення подібного засобу по зароблених на осінь залишках, подарує ґрунту мільярди бактерій, що бракують. Тих самих, які успішно перероблять практично всю зароблену органіку, навіть целюлозу, що важко розкладається. А навесні почне відновлюватися і гумус. Якщо ж йдеться про озимі культури, то пробіотик не лише допоможе легше увійти рослині в зиму, а й успішно відновити зупинену вегетацію навесні.
Висновок простий: невеликі вкладення в пробіотик ґрунту восени, обернуться навесні відчутним збільшенням урожаю і високим шансом його виживання у складних умовах. А всі кошти вкладені в закладання стерні і гною на осінь не будуть витрачені дарма і дадуть очікуваний ефект набагато швидше, ніж можна було розраховувати